Жлобы... кругом одни жлобы…
На рынке, в поезде и в интернете.
И, кажется, что и по всей планете
Они стоят, как вехи, как столбы!
Волнует их одно, непогрешимо:
Не ты и он, а «сколько это стоит»…
И будь ты интеллектуал и стоик,
Твои духовные исканья – «мимо»!
В кармане - есть, или гуляет ветер?
Наиглавнейший жлобский аргумент.
Тебе об этом скажет каждый мент,
Жлоб всем жлобам на этом белом свете!
Сидят рядами на трибунах разных
От депутатов до фанатов всех мастей!
Все насмотрелись жлобских их страстей
Драк и разборок, оскорблений грязных!
Послушайте, товарищи жлобы!
Хотя, вы господа теперь, конечно!
Вам кажется, что жизнь продлится вечно?
Но почему тогда в такой цене гробы…
Жлоб, прежде всего, раб – раб зависти и жертва собственной бесталанности, ограниченности.
Жлоб – идейный хам. Жлоб – труслив и агрессивен. Жлоб – враг духовности и инакомыслия.
Комментарий автора: Жлобу:
Ты хоть лоб разбей, всё равно - плебей!!!
Ставишь всем единицы, всё равно ты - тупица!!!
Прочитано 3972 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Ах, кабы знал тот жлоб, что про него стихи напишут,
То может быть и попросил бы вразумленья Свыше :) Комментарий автора: Он знает, Галина. Даже свои жлобские аргументы приводит: у собак нет ресниц! Значит, жалеть их необязательно...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
